1. Словник української мови Грінченка

шутий

Шутий, -а, -е

Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 45. Kolb. І. 65. Шух. І. 210. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» Черном. б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. Берд. у. в) — чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. Козел. у. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. Лебед. у. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. Берд. у. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті. Шух. І. 161.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шутий — див. безрогий Словник синонімів Вусика
  2. шутий — А, -е. Який не має рогів; безрогий. ...твої пшеничні руки білі, неначе шутий корч жалів, де чорні коси на світанні і жаром спечені вуста. (П-1:168). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. шутий — ШУ́ТИЙ, а, е. Який не має рогів; безрогий. – Одна безрога, шута корова забігла десь в Богуславський ліс, та й досі не знайшли (І. Нечуй-Левицький); Посеред вулиці стояла бура шута корова і сумно озирала згарище, не відаючи, куди їй тепер іти (В. Чемерис). Словник української мови у 20 томах
  4. шутий — шу́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. шутий — -а, -е, діал. Безрогий чи з малими рогами; без вуха; без хвоста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шутий — БЕЗРО́ГИЙ (про худобу — який не має рогів), ШУ́ТИЙ розм., ГУ́ЛИЙ діал., КОМО́ЛИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. шутий — Шу́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шутий — ШУ́ТИЙ, а, е. Який не має рогів; безрогий. — Одна безрога, шута корова забігла десь в Богуславський ліс, та й досі не знайшли (Н.-Лев., III, 1956, 150). Словник української мови в 11 томах