1. Словник української мови Грінченка

щурячий

Щурячий, -а, -е

1) Крысиный. Желех.

2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щурячий — ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до щур¹; // Такий, як у щурів. – Я вуса ці викохую аж тридцять год. – Оці?! – захихотіла шинкарочка. – Оці щурячі хвостики? (О. Ільченко). ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е. Прикм. до щур²; // Належний щурові. Уся круча в щурячих норах (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  2. щурячий — щуря́чий 1 прикметник від: щур — пацюк щуря́чий 2 прикметник від: щур — стриж Орфографічний словник української мови
  3. щурячий — I -а, -е. Прикм. до щур I. || Такий, як у щурів. II -а, -е. Прикм. до щур II. || Належний щурові. Щуряча нірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щурячий — Щу́ря́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. щурячий — ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до щур¹; // Такий, як у щурів. — Я вуса ці викохую аж тридцять год. —Оці?! — захихотіла шинкарочка.— Оці щурячі хвостики? (Ільч., Козацьк. роду.. 1958, 505). ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е. Прикм. до щур²; // Належний щурові. Уся круча в щурячих норах (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах