1. Словник української мови Грінченка

юнацтво

Юнацтво, -ва

с.

1) Молодечество, удаль. А добрий юнак, о, добрий! Один хиба Кирило Тур йому в юнацтві рівня. К. ЧР. 117. Покиньте се дурне юнацтво і розійдіться по домах. Котл. Ен. IV. 51.

2) соб. Молодцы, удальцы. Обгорнуло кіш юнацтво. К. МБ. XI. 142.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнацтво — (молоді люди) молодь, парубоцтво. Словник синонімів Полюги
  2. юнацтво — (вік) юність, молодість, юні дні <�літа>, ЗБ. молодь, парубоцтво, юнаки, П. молодецтво, юнь Словник синонімів Караванського
  3. юнацтво — [йунацтво] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. юнацтво — ЮНА́ЦТВО, а, с. 1. Молодий вік; період життя, коли людина є юною; юність. Юнацтво моє проходило щасливо, і мені здавалося, що ніяких труднощів на моєму життьовому шляху не буде (Ю. Яновський); Тільки очі я закрию, Дні юнацтва я згадаю (М. Нагнибіда). Словник української мови у 20 томах
  5. юнацтво — юна́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  6. юнацтво — -а, с. 1》 Молодий вік; період життя, коли людина буває юною; юність. 2》 збірн. Молоді люди обох статей; юнаки. 3》 перен. Сміливість, хоробрість, завзяття; молодецтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. юнацтво — МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. Словник синонімів української мови
  8. юнацтво — Юна́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. юнацтво — ЮНА́ЦТВО, а, с. 1. Молодий вік; період життя, коли людина буває юною; юність. Юнацтво моє проходило щасливо, і мені здавалося, що ніяких труднощів на моєму життьовому шляху не буде (Ю. Янов., II, 1954, 17); Тільки очі я закрию, Дні юнацтва я згадаю (Нагн. Словник української мови в 11 томах