юрта

Ю́рта, -ти

ж. = юрма. АД. II. 148. У росправу зійшлись всі юртою. Полт. Як кинеться чабан-Степан, — а де ж його юрта? КС. 1882. VIII. 386.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юрта — див. ДОМІВКА, (у народів Півночі) чум, яранґа Словник синонімів Караванського
  2. юрта — [йурта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  3. юрта — Шатро, див. палатка, тент Словник чужослів Павло Штепа
  4. юрта — -и, ж. Переносне (перев. конусоподібне) житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в деяких кочових і напівосілих народів Центральної й Середньої Азії та Південного Сибіру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. юрта — Ю́РТА, и, ж. Переносне (перев. конусоподібне) житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в деяких кочових і напівосілих народів Центральної і Середньої Азії та Південного Сибіру; кибитка; яранга. Хан в неволі, врозтіч військо, Юрти знищені, мов змив... Словник української мови у 20 томах
  6. юрта — ю́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. юрта — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. юрта — ю́рта (тюрк. юрт) переносне житло кочових і напівосілих народів Центральної і Середньої Азії. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. юрта — Переносний намет (план у вигляді кола) кочових тюркських і монгольських народів Середньої Азії та Сибіру; конструкція стін і даху дерев'яна, вкрита повстю. Універсальний словник-енциклопедія
  10. юрта — Ю́РТА (переносне — перев. конусоподібне — житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в кочових народів), КИБИ́ТКА. І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець Сиджу у юрті (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
  11. юрта — Ю́РТА, и, ж. Переносне (перев. конусоподібне) житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в деяких кочових і напівосілих народів Центральної і Середньої Азії та Південного Сибіру. Хан в неволі, врозтіч військо, Юрти знищені, мов змив… (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. юрта — (тюрк.) Переносне житло кочівників у вигляді каркасу з жердин, обтягнутих шкірами або тканинами, що має конусну форму і димовий отвір вгорі. Архітектура і монументальне мистецтво