юхторити
Ю́хторити, -рю, -риш
гл. Суетиться? Син спершу й не постерігав, чого мати так юхторить, як побачить якого удівця, або старого парубка, а далі й догадавсь, (що хоче заміж). Грин. II. 166.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me