ятерець

Я́тер, -ра, я́терь, -ря и я́тір, -ра

м. Рыболовный снарядъ: сѣть, натянутая на нѣсколько обручей, расположенныхъ другъ отъ друга на 1/2 — 1 арш.; обручи постепенно уменьшаются въ діаметрѣ и сѣть съуживается, переходя въ глухой конецъ — куте́ць; къ первому большому обручу прикрѣпляется другая воронкообразная сѣть, имѣющая на концѣ небольшое отверстіе (устенок) и входящая внутрь большого конуса, для чего закрѣпляется тоненькими веревочками къ глухому концу; впереди, у основанія, къ первому же обручу прикрѣпляется два крила изъ сѣти такой же вышины, какъ и основаніе. Браун. 18. Иногда крыло бываетъ одно, тогда на другомъ концѣ его помѣщенъ второй ятір, совершенно одинаковый съ первымъ. Харьк. у. Части ятеря галицкаго: внутренній конусъ — суятрик, отъ ятеря идутъ два крила. Вх. Пч. II. 22. Вони улізли у ятір, та вже й не вилізе (щука). Рудч. Ск. і. Усю торішню зіму рибалка ятером ловив в тій річці рибу. Греб. 388. ум. ятерець. см. єтір.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ятерець — див. ятір Словник синонімів Вусика
  2. ятерець — ЯТЕРЕ́ЦЬ див. ятіре́ць. Словник української мови у 20 томах
  3. ятерець — ятере́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. ятерець — див. ятірець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ятерець — ЯТЕРЕ́ЦЬ див. ятіре́ць. Словник української мови в 11 томах