ігумен

Ігумен, -на

м. Игуменъ. Що ігуменові можна, то братії зась. Ном. № 1004.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ігумен — Отець-ігумен, настоятель, отець-настоятель, старший чернець, архимандрит, (католицький) абат; жм. гумен. Словник синонімів Караванського
  2. ігумен — 1. Звання, яке надають заслуженим ієромонахам та настоятелям монастирів; 2. Особа, що отримала це звання; настоятель; намісник Словник церковно-обрядової термінології
  3. ігумен — [ігумеин] -на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ігумен — ігу́мен іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. ігумен — Церковний сан настоятеля чоловічого монастиря Словник застарілих та маловживаних слів
  6. ігумен — -а, ч. Настоятель православного монастиря; духовний сан монахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ігумен — ігу́мен (від грец. ηγούμενος – той, що веде, йде попереду) у православній церкві титул управителя або заступника управителя монастиря. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ігумен — НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О. Словник синонімів української мови
  9. ігумен — Ігу́мен, -на; -мени, нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ігумен — ІГУ́МЕН, а, чол. У православній церкві — управитель чоловічого монастиря. Він вів розмову тоном смиренного, покірливого й тихого послушника, що розмовляє з своїм ігуменом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 369); Старій чомусь дуже хотілось глянути на келію... Словник української мови в 11 томах