ґерувати
Ґерувати и ґирува́ти, -ру́ю, -єш
гл.
1) Править возомъ, лошадьми. Мнж. 181.
2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли.
3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3).
4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376.
5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181. см. керувати.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґерувати — Ґерува́ти, -ру́ю, -ру́єш = керува́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)