1. Словник української мови Грінченка

ґудзь

Ґудз, -дза и ґудзь, -дзя

м.

1) Пуговица. Мет. 403. Ціновим ґудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26.

2) Шишка отъ ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Св. Л. 27. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. Грин. ІІІ. 54.

3) Узелъ на веревкѣ, ниткѣ. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб'яче яйце. Св. Л. 74. ум. ґудзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного. Морд. Оп. 23.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ґудзь — Ґудзь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ґудзь — -я, ґудз, -а, ч., діал. 1》 Ґудзик (у 1 знач.). 2》 Ґуля. 3》 Вузол на мотузку, шнурку, нитці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ґудзь — Ґудзь, -дзя, -дзеві; ґу́дзі, -дзів, -дзям і ґудз, ґу́дза, -дзові; ґу́дзи, -дзів, -дзам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)