Золотий вік

Вираз вперше вжитий старогрецьким поетом Гесіодом (IX ст. до н. е.) у поемі "Труди і дні" ("Діла і дні"). Гесіод описує вік Кроноса (у стародавніх римлян – Сатурн), коли "люди жили, як боги, без турбот, праці і страждань, не знали старості і помирали наче засинали". Пізніше вираз цей зустрічається у ряду античних авторів: Арата, Тібулла, в "Метаморфозах" Овідія. За переказами, римський імператор Комод час свого правління (з 180 до 192) наказав іменувати золотим віком. Уявлення про золотий вік вплинули на погляди деяких соціологів.

У переносному значенні – щаслива пора; епоха розквіту.