Мічуріни

Пригадую, колись нас у школі вчили, що прізвища в множині пишуться з малої літери: стаханови, ангеліни, чкалови тощо. Тепер діє інше правило. Розкажіть, у чому його суть.

Насамперед у тому, що прізвища (імена) людей, уживані як загальні, але які не втратили свого індивідуального значення і сприймаються в позитивному плані, треба писати з великої літери. Наприклад, “Нові появляються вчені з різних галузей науки і техніки – нові Мічуріни й Ціолковські” (Павло Тичина), “Потрібні нам і Гоголі, і Щедріни” (Петро Сліпчук).

Якщо ж прізвища викликають негативні емоції, то подаються з малої літери: квіслінги, бен ладени, плюшкіни. Таке написання поширюється й на деякі колишні власні імена, що стали загальними назвами людей та предметів і не мають зневажливого забарвлення: ескулап, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), дизель (двигун), максим (кулемет), рентген (апарат), галіфе (штани), макінтош, френч (одяг).