Пасха

Чи взаємозамінні іменники пасха, паска, Великдень?

Ці три лексеми в розумінні “назва релігійного свята Воскресіння Христового” є стилістичними синонімами. Слово пасха (за походженням давньоєврейське) – церковнокнижне. На нього натрапляємо в українських перекладах Біблії: “Надходила юдейська пасха”. Використовується згаданий іменник у різних стилях нашої мови. Слово паска – фонетичний варіант пасхи. “У пробоїнах бійниць стирчали горлаті жерла гармат, з котрих і у великі свята, як от на різдво чи на паску, стріляли” (Панас Мирний). У художній літературі, фольклорі воно в цьому значенні є широковживаним. Проте основна назва Воскресіння Христового – Великдень (Великий день), яка засвідчується ще в текстах ХІ ст., зокрема в Остромировому євангелії. То буквальний переклад відповідного грецького найменування. “Тіснота як у церкві на Великдень! І протовпитися не можна” (Іван Нечуй-Левицький), “Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній, як на Великдень, хаті” (Михайло Коцюбинський). Від Великдень утворено прикметник великодній. Великодні дзвони, великодні крашанки. Додамо, що паскою в українській мові називають і здобний високий хліб циліндричної форми, який випікають за православним звичаєм до Великодня.