благополуччя

Значення в інших словниках

1. благополуччя — благополу́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. благополуччя — Забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами; виражається системою показників, які характеризують рівень життя. англ. welfare / prosperity; нім. Wohlsein n; угор. jólét / jómód; рос. благополучие / благосостояние. Словник із соціальної роботи
3. благополуччя — -я, с. Життя в достатку й спокої; добробут, щастя. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. благополуччя — Добробут, горазди Словник чужослів Павло Штепа
5. благополуччя — БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ, я, с. Життя в достатку й спокої; добробут, щастя. Аркадій .. усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин – це, по суті, функція ставлення до цих справ мирян (Ірина Вільде); Літопис... Словник української мови у 20 томах
6. благополуччя — Благополучність, гаразд, гаразди, щастя Фразеологічні синоніми: щаслива доля; щасливе життя Словник синонімів Вусика
7. благополуччя — БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ (спокійне, безтурботне, забезпечене життя), БЛА́ГО, ГАРА́ЗД розм., БЛАГОДЕ́НСТВО книжн. заст., ірон. Не було такого приниження, на яке майор Яцуба не пішов би ради своєї Ліни, не було таких труднощів та перепон... Словник синонімів української мови
8. благополуччя — БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ, я, с. Життя в достатку й спокої; добробут, щастя. Аркадій.. усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин — це по суті функція ставлення до цих справ мирян (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах