дотичний з

Дотичний. Цей прикметник і в прямому, і в переносному розумінні сполучається з родовим відмінком іменників та прийменником до. Дотичний до поверхні; “Чи в словах його було й до мене щось дотичне” (Павло Тичина). Тож не варто порушувати усталені синтаксичні зв’язки прикметника, як це часом трапляється. Приміром, “Ранні вірші Самійленка мають також немало дотичного з творами та літературними інтересами Олександрова”, треба: немало дотичного до творів та літературних інтересів Олександрова.