книга
коли книжка, а коли книга
Що таке книжка? За мовними довідниками, це переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом. Це окремо виданий чи призначений для видання твір, і одна з частин роману, і номер товстого журналу.
Не применшимо вагу солідного тому, якщо назвемо його книжкою. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом “Перша книга прозаїка”. А чому не “Перша книжка прозаїка”? Чи поета, гумориста, драматурга?
Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: “Книга вчить, як на світі жить” (прислів’я), “Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить” (Іван Франко).
В офіційних назвах, скажімо, в найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин “Книга – поштою”, відділ “Книга – поштою”) усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна – гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень) тощо.
Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка. Звідси й загальновживане записна книжка (скорочено записник), куди занотовують щось для кращого запам’ятовування: думки, враження від почутого, побаченого, прочитаного, адреси, телефони і т. ін.
Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам’ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.
Значення в інших словниках
- книга — кни́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- книга — Книжка, (велика, груба) фоліянт; (священна) Біблія; (давня) стародрук; (першодруки) мн. інкунабули; (репродукцій) альбом; (окремий примірник) том. Словник синонімів Караванського
- книга — [книга] -гие, д. і м. -из'і Орфоепічний словник української мови
- книга — Книга й книжка Чи є якась різниця між цими словами, чи вони — абсолютно тотожні й їх можна довільно вживати на свою вподобу? Хоч ці слова й мають схожість, однак різниця між ними є, що залежить не стільки від змісту, скільки від розміру книжки. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- книга — -и, ж. 1》 Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.). 2》 Зшиті в одну оправу аркуші паперу з якими-небудь записами. Бухгалтерська книга — вид облікових реєстрів із зброшурованих бухгалтерських таблиць... Великий тлумачний словник сучасної мови
- книга — КНИ́ГА, и, ж. 1. Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.). Книги – морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить (І. Словник української мови у 20 томах
- книга — Був тут мних, мав багато книг, та не знав що в них. Насмішка з багача, який має багато книжок, але не розуміється на них. Приповідки або українсько-народня філософія
- книга — (-и) ж.; крим. Пляшка горілки, вина. СЖЗ, 54. Словник жарґонної лексики української мови
- КНИГА — • "КНИГА" - літ.-критичний та бібліографічний журнал. Випускався 1923 — 24 в Харкові "Книгоспілкою" (№ 1 — 4) і видавництвом "Червоний шлях" (№ 5) неперіодично (всього 5 номерів). Редактор С. Пилипенко. Українська літературна енциклопедія
- книга — за сімома́ печа́тками (печа́тями). Недоступний для розуміння; незрозумілий, прихований. Виробничий процес “свого” цеху, а відтак і цілої фабрики .. не був для неї якоюсь новиною, ні загадкою за сімома печатками (В. Фразеологічний словник української мови
- книга — КНИ́ЖКА (друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом), КНИЖИ́НА розм.; КНИ́ГА (перев. велика обсягом або важлива за змістом). Книжки! Рядами вони стояли в шафах уздовж всіх стін ледь не до стелі. Словник синонімів української мови
- книга — Кни́га, -ги, -зі; кни́ги, книг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- книга — КНИ́ГА, и, ж, 1. Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.). Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна. Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить (Фр. Словник української мови в 11 томах
- книга — Книга, -ги ж. 1) Книга. Листоньки пише, книги читає. Чуб. III. 306. Ой хто б мої слова списав у книгу. К. Іов. 42. 2) Томъ, часть сочиненія. 3) Чайка (птица). Волын. г. ум. книжечка, книжка. Зроблю маленьку книжечку. Шевч. 376. Словник української мови Грінченка