мати щось робити

Свого часу Борис Антоненко-Давидович бідкався, що дивний потяг до дієслова мусити зав’язав світ деяким авторам оригінальних творів і перекладів; вони-бо забули про інші близькі вислови – бути повинним, мати щось зробити. Нині у нас впадають в іншу крайність: усі повинні, навіть (нонсенс!) неживі речі: “Гарнітур повинен бути правильно розміщений у квартирі” (реклама). А мусити? Воно, таке доречне, коли йдеться про крайню потребу щось зробити (іноді всупереч бажанню), просто зникло з мовного вжитку. Хіба що нагадає про себе в літературній класиці та фольклорі: “За лихими ворогами мушу покидати” (народна пісня). Отакі метаморфози!

Дуже полюбляють сучасники і вираз бути зобов’язаним. “Вони були зобов’язані спитати”, “Хто зобов’язаний постачати добрива?” Навіщо такі довжелезні пасажі, коли легше і ближче до української мовної стихії: “Вони мусили спитати”, “Хто мусить постачати добрива?”