меморіальний

меморіальний – пам’ятний

Мають не тільки спільне значення, а й відтінки, за котрими розрізняються, не завжди однакову сполучуваність.

Меморіальний – слово іншомовного походження (memorialis латинською означало “пам’ятний”). У сучасній українській мові виступає зі значенням “той, що служить для увічнення пам’яті якоїсь особи або визначної події”. Меморіальний знак, меморіальна дошка, меморіальний комплекс.

Пам’ятний – прикметник, в якого куди ширший спектр значень, ніж у синонімічного йому тільки в одному з них меморіальний. Це – “що добре зберігся в пам’яті, довго пам’ятається”: “Ох, і ловилися ж прокляті коропи в те літо пам’ятне” (Максим Рильський). А також “про якого пам’ятають”: “Не трепетать від пам’ятного стуку” (Любов Забашта). Синонімами до цього значення є знайомий, відомий. Уживається пам’ятний і для позначення того, чого не можна забути, синонімізуючись зі словом незабутній: “Все про нього, все про славного, вічно пам’ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша” (Гнат Хоткевич).

А близькі пам’ятний і меморіальний у значенні “який слугує для запам’ятовування, для нагадування про когось, щось”: “У Києві багато пам’ятників, пам’ятних плит і стел, меморіальних дощок” (з газети). Вислів меморіальний пам’ятник – неправильний, бо є тавтологічним сполученням.