1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

розбещувати

Чи взаємозамінні дієслова розбещувати і розпещувати?

Ні, бо передають неоднаковий зміст.

Розбещувати – привчати когось до поганих, аморальних звичок; розпускати. “ – До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять” (Анатолій Шиян).

Розпещувати – псувати когось надмірною увагою, ніжністю, пестощами. “Він (батько) розпещував одинака по широкій своїй вдачі” (Ольга Кобилянська).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбещувати — розбе́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбещувати — РОЗБЕЩУВАТИ – РОЗПЕЩУВАТИ Розбещувати, -ую, -уєш, розбестити, -ещу, -естиш. Привчати когось до поганих, аморальних звичок; розпускати. – Не спокушайте мене. Ви змій! Ви розбещуєте народ! (О.Довженко); – До речі, про твоїх дітей. Літературне слововживання
  3. розбещувати — див. балувати Словник синонімів Вусика
  4. розбещувати — -ую, -уєш, недок., розбестити, -ещу, -естиш, док., перех. 1》 Привчати кого-небудь до поганих, аморальних звичок, робити аморальним; псувати. || Робити нестійким у поглядах, збивати з правильного шляху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розбещувати — РОЗБЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., кого, що. 1. Привчати кого-небудь до поганих, аморальних звичок, робити аморальним; псувати. – Ви проповідували крамолу! Ви розбещували нашу молодь! Хто вам дав на це право? (П. Словник української мови у 20 томах
  6. розбещувати — РОЗПЕ́ЩУВАТИ (псувати когось надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами), РОЗБЕ́ЩУВАТИ підсил., РОЗНІ́ЖУВАТИ, ЗНІ́ЖУВАТИ, БА́ЛУВАТИ, ПА́НЬКАТИ розм., МА́ЗАТИ (МА́ЗЬКАТИ) розм. — Док.: розпе́стити, розбе́стити, розні́жити, зні́жити, розба́лувати. Словник синонімів української мови
  7. розбещувати — Розбе́щувати, -щую, -щуєш; розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш; розбе́сть, -бе́стіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розбещувати — РОЗБЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., перех. 1. Привчати кого-небудь до поганих, аморальних звичок, робити аморальним; псувати. — Ви проповідували крамолу! Ви розбещували нашу молодь! Хто вам дав на це право? (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах