1. Літературне слововживання

абичий

АБИЧИЙ – АБИ ЧИЙ

Абичий, абичийого, займ. Байдуже чий, належний будь-кому. Отак чини, як я чиню, Люби дочку абичию – Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Т. Шевченко); – Чиї мені чоботи взути? – Бери абичиї!

Аби чий, спол. із займ.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абичий — аби́чий займенник Орфографічний словник української мови
  2. абичий — зай., будь-чий, чийбудь, хай чий, хоч чий; Р. чийнебудь, чийсь. Словник синонімів Караванського
  3. абичий — -я, -є, займ. неознач. Байдуже чий, який належить будь-кому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. абичий — АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдуже чий, який належить будь-кому. – Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию – Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  5. абичий — див. чий Словник синонімів Вусика
  6. абичий — Аби́чий, аби́чия, аби́чиє, -чийого, -чиєї, з аби́чиїм і аби́ з чиїм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. абичий — АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдужо чий, який належить будь-кому. — Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Шевч., І, 1951, 126). Словник української мови в 11 томах