гай-гай
виг. розм. Вживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності тощо. Гай-гай, чи все ж ви ще такі, Які були степовики? (М.Костомаров); Гай-гай, скільки вона того діла чужого своїми пучками переробила! (Г.Косинка); Гай-гай, – як же багато води збігло! (С.Скляренко).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гай-гай — гай-га́й вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гай-гай — див. гай II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гай-гай — ГАЙ-ГА́Й див. гай². Словник української мови у 20 томах
- гай-гай — ГАЙ-ГА́Й див. гай². Словник української мови в 11 томах
- гай-гай — Гай-гай! меж. 1) Эхъ-эхъ! Гай-гай, як був я молодий! Гай-гай! добрий край, та лихая година з вами. Ном. № 705. 2) Крикъ на хищныхъ птицъ. Словник української мови Грінченка