1. Літературне слововживання

демонстративний

ДЕМОНСТРАТИВНИЙ – ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ

Демонстративний. 1. Який здійснюється з метою вираження протесту проти когось, чогось: демонстративна відмова, демонстративна поведінка. 2. Який здійснюється шляхом публічного показу, демонстрації: демонстративний метод викладання, демонстративна переправа військ.

Демонстраційний. Призначений для публічного показу чогось: демонстраційний зал, демонстраційний стіл, демонстраційна шахівниця.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. демонстративний — демонстрати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. демонстративний — -а, -е. 1》 Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова. || Сповнений демонстрації. 2》 Який супроводиться демонструванням. || Здійснюваний шляхом демонстрації (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. демонстративний — демонстрати́вний (від лат. demonstrativus – вказуючий, зображуючий) 1. Заснований на демонструванні, наочний. 2. Обманний, удаваний (д. маневр). 3. Визивний (д-а поведінка). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. демонстративний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
  5. демонстративний — Демонстрати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. демонстративний — ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова; // Сповнений демонстрації. [Биков:] Дивіться, як він демонстративно тримає голову. Він весь демонстративний (Довж., І, 1958, 440). Словник української мови в 11 томах