джура

ч. Зброєносець у козацької старшини (XVI–XVIII ст.). [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (І.Карпенко-Карий); Від табору скакав гетьманський джура з гетьманським убранням і з булавою (Д.Мордовець).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джура — Чу́ра, джу́ра: — зброєносець у козацького старшини [43] — зброєносець у козацької старшини [54] — козацький слуга-товариш, зброєносець [51] Словник з творів Івана Франка
  2. джура — джу́ра іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. джура — (козацький) зброєносець, слуга; пор. ПАЖ. Словник синонімів Караванського
  4. джура — -и, ч. В Україні в 16-18 ст. – зброєносець у козацької старшини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. джура — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
  6. джура — Джу́ра, -ри, -рі, -ро! джу́ри, джур Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. джура — ДЖУ́РА, и, ч. На Україні в XVI-XVIII ст. — зброєносець у козацької старшини. [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (К.-Карий, II, 1960, 72); [Варвара:] Поганий джура в тебе. У козака на війні не може бути ніжності (Корн., 1,1955,245); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  8. джура — Джура, -ри м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький.... задумав. Мет. 391. Словник української мови Грінченка