1. Літературне слововживання

дублет

ДУБЛЕТ – ДУПЛЕТ

Дублет. 1. р. -а. Другий примірник якогось предмета, один з двох однакових предметів: дублети ключів, дублети записів, словотворчі дублети. 2. р. -у. Одночасний постріл з обох стволів мисливської рушниці: вистрілити дублетом.

Дуплет, -у. 1. Удар у більярдній грі. 2. Те саме, що дублет 2: вистрілити дуплетом, пролунало кілька дуплетів.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дублет — дубле́т 1 іменник чоловічого роду подвійний постріл дубле́т 2 іменник чоловічого роду другий примірник Орфографічний словник української мови
  2. дублет — -а, ч. 1》 Другий екземпляр якого-небудь предмета; один із двох однакових предметів. Етимологічні дуплети лінгв. — слова, спільні за походженням і тому фонетично подібні, які внаслідок різних причин розійшлися значеннями. 2》 мисл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дублет — див. дублікат Словник чужослів Павло Штепа
  4. дублет — дубле́т (франц. doublet, від double – подвійний) 1. Другий однаковий примірник у колекції, музеї, бібліотеці тощо. 2. Підроблений дорогоцінний камінь, склеєний з двох частин, з яких верхня – справжній дорогоцінний камінь. 3. муз. Подвійний регістр в органах. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дублет — ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю. Словник синонімів української мови
  6. дублет — Дубле́т, -та, -тові; -ле́ти, -тів (ч. р.) і дубле́та, -ти (ж. p.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дублет — ДУБЛЕ́Т, а, ч. 1. Другий екземпляр якого-небудь предмета; один із двох однакових предметів. Дублети записів діалектних матеріалів до Атласа, зібрані кафедрами української мови... Словник української мови в 11 томах