1. Літературне слововживання

конспіративний

КОНСПІРАТИВНИЙ, КОНСПІРАЦІЙНИЙ – КОНСПІРАТОРСЬКИЙ

Конспіративний, конспіраційний. Пов’язаний з конспірацією, таємний: конспіративна квартира, конспіративне засідання.

Конспіраторський. Який стосується конспіратора, властивий конспіраторові: конспіраторські звички.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конспіративний — конспірати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конспіративний — Законспірований, засекречений; (гурток) нелегальний, таємний, секретний, підпільний; конспіраційний. Словник синонімів Караванського
  3. конспіративний — -а, -е. Пов'язаний з конспірацією; таємний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конспіративний — Змовний, змовницький, таємний, захований, див. секретний, сокровенний Словник чужослів Павло Штепа
  5. конспіративний — КОНСПІРАТИ́ВНИЙ, а, е. Пов'язаний з конспірацією; таємний. Нарада суто конспіративна, бо ж окупаційна влада за такі інтриги могла б і шибеницею почастувати (Д. Бузько); – Постукала війна і в наші двері. Словник української мови у 20 томах
  6. конспіративний — конспірати́вний (від лат. conspiratus – таємний) таємний, підпільний, схований від офіційної влади. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. конспіративний — НЕЛЕГА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з діяльністю проти існуючої влади в умовах суворої таємничості), ПІДПІ́ЛЬНИЙ, ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й рідше, ПОТАЄ́МНИЙ рідше; КОНСПІРАТИ́ВНИЙ (пов'язаний з конспірацією). Словник синонімів української мови
  8. конспіративний — Конспірати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. конспіративний — КОНСПІРАТИ́ВНИЙ, а, е. Пов’язаний з конспірацією; таємний. Підпільний райком партії влаштував конспіративне засідання (Ю. Янов., II, 1954, 22); Старі більшовики в свій час уміли добре організувати конспіративні квартири, явки, паролі, шифри (Шер., Молоді месники, 1949, 9). Словник української мови в 11 томах