льодовик

ЛЬОДОВИК – ЛЬОДОВНЯ, ЛЬОДОВНИК

Льодовик, -а. Скупчення великих мас льоду, що має властивість сповзати, на земній поверхні: гірський льодовик.

Льодовня, -і, ор. -ею, льодовник, -а. Погріб з льодом; ящик або шафа з льодом.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

льодовик — льодови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
льодовик — (на суходолі) глетчер; (плавучий) АЙСБЕРГ. Словник синонімів Караванського
льодовик — -а, ч. Скупчення великих мас льоду, що утворюється на земній поверхні і має властивість сповзати з верхніх рівнів на нижчі; глетчер. Великий тлумачний словник сучасної мови
льодовик — ЛЬОДОВИ́К, а́, ч. Нагромадження великих мас льоду, що рухаються земною поверхнею в гірських і полярних районах; глетчер. Лежать у полі вперті валуни На Молодечнині, в озернім краї; Супутник мій незаперечно знає, Що кинуті льодовиком вони (М. Словник української мови у 20 томах
льодовик — вел. маса льоду, що безперервно рухається під дією власної ваги; утворюється вище межі вічних снігів внаслідок поступового перетворення снігу в щільний лід; розрізняють континентальні (материкові), гірські... Універсальний словник-енциклопедія
льодовик — ЛЬОДОВИ́К (скупчення на земній поверхні великих мас льоду, що рухається під впливом власної ваги), ГЛЕ́ТЧЕР геол. — Там за річкою Ілі вже тепло.. Місце дуже хороше, вздовж річки, що живиться від величезного льодовика на хребті Кунгея (З. Словник синонімів української мови
льодовик — ЛЬОДОВИ́К, а́, ч. Скупчення великих мас льоду, що утворюється на земній поверхні і має властивість сповзати з верхніх рівнів на нижчі; глетчер. Під впливом тиску лід починає сповзати по схилах і утворює глетчер, або льодовик (Курс заг. геол. Словник української мови в 11 томах