1. Літературне слововживання

наїдок

Дку. 1. переважно у мн. наїдки, -ів. їжа. Сам [пан] підносив для неї дорогі наїдки та напої (І.Нечуй-Левицький); – Немає на світі кращого наїдку, як вареники! (Панас Мирний); Столи вгинаються від наїдків, напоїв і фарфорового посуду (Р.Іваничук). 2. розм. Ситість, насищення. [Зінько:] Становий звелів дати мені аж два стакани [чаю]; таке солодке та гаряче, тільки що наїдку ніякого (М.Кропивницький).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наїдок — на́ї́док іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наїдок — ЇЖА; (міра ситости) поживність, ситність, тривність, кн. живильність. Словник синонімів Караванського
  3. наїдок — див. їда Словник синонімів Вусика
  4. наїдок — НА́ЇДОК, дку, ч. 1. перев. мн. Все те, що їдять, вживають для харчування; їжа. В пічурках майнули пляшки, бутлі й повні всяких наїдків тарілки, прикриті рушником (І. Нечуй-Левицький); – Немає на світі кращого наїдку, як вареники!... Словник української мови у 20 томах
  5. наїдок — СТРА́ВА (приготовлені для їди продукти харчування — варені, смажені, печені і т. ін.), НАЇ́ДОК, НАЇ́ДКИ, ПОТРА́ВА розм.; ПРИ́ВА́РОК (рідка гаряча страва); ВИТРЕБЕ́НЬКИ мн. розм. (приготовлена незвичайним способом страва). Словник синонімів української мови
  6. наїдок — На́їдок, -дку, -дкові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наїдок — НА́ЇДОК, дку, ч. 1. перев. мн. Все те, що їдять, що вживають для харчування; їжа. В пічурках майнули пляшки, бутлі й повні всяких наїдків тарілки, прикриті рушником (Н.-Лев., III, 1956, 370); — Немає на світі кращого наїдку, як вареники!... Словник української мови в 11 томах
  8. наїдок — Наїдок, -дку м. 1) Яство. Перед дівчиною напитки, наїдки. Мет. 95. 2) Насыщеніе. наїдку, як з хро́ну. Этимъ нельзя наѣсться. Мнж. 168. По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Не ходиться о наїдок, але о покушання. Ном. № 12116. Словник української мови Грінченка