1. Літературне слововживання

непоясненний

НЕПОЯСНЕННИЙ – НЕ ПОЯСНЕНИЙ

Непоясненний. Якого не можна пояснити, який не піддається поясненню; непояснимий. Й на новому місці з’явилися протоколи про розтрощені вітрини й непоясненне дитяче бродяжництво (О.Гончар); Вона лежала, розкинувши руки й ноги, й помирала від задухи і своєї непоясненної печалі (Вал. Шевчук).

Не пояснений, част. з дієприкм.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоясненний — непоясне́нний прикметник якого не можна пояснити Орфографічний словник української мови
  2. непоясненний — -а, -е. Те саме, що непояснимий. || у знач. ім. непоясненне, -ного, с. Те, чого не можна пояснити, що не піддається поясненню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непоясненний — НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна пояснити, який не піддається поясненню; непояснимий. Деякі розмови з ним [Федором Кузьмичем], записані сучасниками, свідчать про його непоясненну обізнаність з життям вищого петербурзького світу (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. непоясненний — НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙ підсил., ТЕ́МНИЙ підсил. (про зміст, причини і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. непоясненний — НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що непоясни́мий. Деякі розмови з ним [Федором Кузьмичем], записані сучасниками, свідчать про його непоясненну обізнаність з життям вищого петербурзького світу (Наука.., 10, 1965, 16); // у знач. ім. непоясне́нне, ного... Словник української мови в 11 томах