1. Літературне слововживання

пестун

ПЕСТУН – ПУСТУН

Пестун, -а. Той, кого надмірно пестують, кому догоджають, потурають у всьому, а також переносно. Добриня.. не відходив від свого пестуна [Володимира], жив у Новому городі, біля княгині (С.Скляренко); Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л.Дмитерко); Далеко й лунко оддавався голос солов’я, і бриніла в йому пиха й погорда пестуна й улюбленця густого та буйного парку (С.Васильченко). Пох. пестунка.

Пустун, -а. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. Рибки ніби дражнили пустуна і спритно уникали його рук (З.Тулуб); Хоч Наталя Василівна й сміялась з ними, а все ж не спускала очей з пустунів (В.Кучер); Митрик був веселий пустун, зошит його завжди в кляксах (О.Донченко); Горобці пустували на ярмі. Дід Мусій розгнівався. – Киш, пустуни кляті! (Н.Рибак). Пох. пустунка.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пестун — (той, хто любить пеститися) пестій, мазій. Словник синонімів Полюги
  2. пестун — песту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. пестун — МАЗУН; (долі) пещенець; (вихователь) дядько; пестунчик. Словник синонімів Караванського
  4. пестун — I мазій, мазун, мазунець, мазунчик, пестій, пестунчик, плеканець, приголубник, приголубничок, улюбленець, щасливець Фразеологічні синоніми: мамин мазунець; мамин мазунчик; мамин пестунчик II див. дитина Словник синонімів Вусика
  5. пестун — -а, ч. 1》 Той, кого надмірно пестять, якому догоджають, потурають у всіх бажаннях і примхах. 2》 заст. Той, хто доглядає й виховує дитину, прищеплюючи їй певні погляди, навики, правила поведінки. 3》 Дворічний ведмідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пестун — ПЕСТУ́Н, а́, ч. 1. Той, кого надмірно пестять, якому догоджають, потурають у всіх бажаннях і примхах. Добриня .. не відходив від свого пестуна [Володимира], жив у Новому городі, біля княгині (С. Словник української мови у 20 томах
  7. пестун — песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Фразеологічний словник української мови
  8. пестун — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  9. пестун — ПЕСТУ́Н, а́, ч. 1. Той, кого надмірно пестять, якому догоджають, потурають у всіх бажаннях і примхах. Добриня.. не відходив від свого пестуна [Володимира], жив у Новому городі, біля княгині (Скл., Святослав, 1959, 298); *Образно. Словник української мови в 11 томах