1. Літературне слововживання

полій

I

-я, ор. -єм, розм. Полільник. Полії пололи буряки.

II

полою, ор. полоєм. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Словник Б.Грінченка).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полій — див. вода; ожеледиця Словник синонімів Вусика
  2. полій — I -я, ч. Те саме, що полільник. II -лою, ч. Шаруватий льодовий покрив на землі, льодовому покриві озер, річок тощо, а також на інженерних спорудах, що утворюється при замерзанні природних або техногенних вод, які періодично виливаються. || Вода, що виступила поверх льоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полій — полі́й 1 іменник чоловічого роду намерзла крига полі́й 2 іменник чоловічого роду, істота полільник Орфографічний словник української мови
  4. полій — ПОЛІ́Й, ло́ю, ч. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Сл. Б. Грінченка); Змій дмухонув, і одразу По диявольськім приказу, Як млинець на сковорідці Чи полій по мерзлій річці, Зливсь тічок із чавуну (І. Манжура). Словник української мови у 20 томах
  5. полій — ПОЛІ́Й, ло́ю, ч. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Сл. Гр.); Змій дмухонув, і одразу По диявольськім приказу, Як млинець на сковорідці Чи полій по мерзлій річці, Зливсь тічок із чавуну (Манж., Тв., 1955, 176). Словник української мови в 11 томах
  6. полій — Полій, -лія м. 1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у. 3) раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. І. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. І. 128. Словник української мови Грінченка