1. Літературне слововживання

потребувати

Ую, -уєш (кого, чого). Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь; вимагати певних умов для розвитку, здійснення тощо: потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати помічника, потребувати допомоги, потребувати коштів, потребувати ліків, потребувати поліпшення, потребувати спокою, потребувати втручання, потребувати уваги.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потребувати — потребува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потребувати — Мати потребу в чому, (умов) вимагати; (з ч. не) не мусіти; п-к ПОТРЕБУЮЧИЙ, 1. незабезпечений, мало-, БІДНИЙ, злиденний, 2. що потребує, обтяжений потребою, в потребі, спраглий чого, не ефективний без чого. Словник синонімів Караванського
  3. потребувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. || Вимагати певних умов для розвитку, виконання, здійснення і т. ін. чого-небудь. 2》 діал., з інфін. і част. не. Мусити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потребувати — ПОТРЕБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. Хто здоров, той ліків не потребує (Номис); Ще недавно натякав [Макар Іванович], що потребує помічника (М. Словник української мови у 20 томах
  5. потребувати — ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З. Словник синонімів української мови
  6. потребувати — Потребува́ти, -бу́ю, -бу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потребувати — ПОТРЕБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. Хто здоров, той ліків не потребує (Номис, 1864, № 8345); Ще недавно натякав [Макар Іванович], що потребує помічника (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. потребувати — Потребува́ти, -бу́ю, -єш гл. Нуждаться въ комъ, чемъ. Ми нових богів не потребуємо, ми старого бога любимо. Фр. Пр. 81. Нащо ти нас потребуєш? АД. II. 119. Словник української мови Грінченка