примітний

ПРИМІТНИЙ – ПРИМІТЛИВИЙ

Примітний. Помітний, видний для ока; який виділяється з-поміж інших; характерний: ледве примітна щілина, примітна постать, примітне явище в літературі. Пох. примітно.

Примітливий, розм. Спостережливий. Примітлива дівчина – усе в хазяйстві перейма (Словник Б.Грінченка).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

примітний — примі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
примітний — Помітний; (- явище) характерний, прикметний, с. ВИДАТНИЙ. Словник синонімів Караванського
примітний — див. спритний Словник синонімів Вусика
примітний — [прием’ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
примітний — -а, -е. 1》 Помітний, видний для ока. 2》 Який вирізняється з-поміж інших. || Який чимсь відзначається; характерний. Великий тлумачний словник сучасної мови
примітний — Прикметний, значний, див. помітний, маркантний Словник чужослів Павло Штепа
примітний — ПРИМІ́ТНИЙ, а, с. 1. Помітний, видний для ока. В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з зайчихою (І. Нечуй-Левицький); Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
примітний — ПОМІ́ТНИЙ (який або якого можна помітити, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТНИЙ, ВІДМІ́ТНИЙ, ПОКАЗНИ́Й, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРИКМЕ́ТНИЙ (ПРИКМІТНИЙ) розм. Він, що не кажіть, помітний! Міцний, ставний, енергійний (Я. Словник синонімів української мови
примітний — ПРИМІ́ТНИЙ, а, с. 1. Помітний, видний для ока. В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з зайчихою (Н.-Лев., III, 1956, 292); Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Хотк. Словник української мови в 11 томах
примітний — Примітний, -а, -е Замѣтный. Ярочок, ледві примітний серед широкого степу. Левиц. Пов. 191. Словник української мови Грінченка