прихильник

ПРИХИЛЬНИК – ПРИБІЧНИК

Прихильник, -а. 1. Той, хто підтримує, захищає когось, щось, поділяє чиїсь погляди тощо. – Ваші гарячі прихильники, князю, оце прислали мене до вас за порадою (І.Нечуй-Левицький); Коли прихильники Нурли грали в кості, то юзбашеві з презирством дивились на них (М.Коцюбинський). 2. Пристрасний любитель, шанувальник чогось. [Штольц:] А от ваша лаборантка рекомендувала мені вас як прихильника авіації (І.Микитенко); Прихильниками столярського гуртка та побудови шкільного парника стали навіть ті, хто раніше про це й не думав (Ю.Збанацький).

Прибічник, -а. 1. Те саме, що прихильник 1, але часто зневажливо. І, хитаючи головою, спитав він одного з прибічників Ширинського бея: – Невже ще є на Україні люди? (З.Тулуб); Ілля хотів розповісти, що за ним весь час стежать Остапові прибічники (І.Багмут); Лише Дерзкий та кілька його прибічників стояли між возами злі, незгодні (О.Гончар). 2. зрідка. Те саме, що прихильник 2. Прибічник моди намагається, вважає для себе законом бути подібним до інших (М.Рильський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

прихильник — прихи́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
прихильник — Прибічник, послідовник, (теорії) визнавець; (таланту) шанувальник. Словник синонімів Караванського
прихильник — див. Добрий Словник синонімів Вусика
прихильник — [приехил'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
прихильник — -а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. || чого. Той, хто схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось; прибічник. || Той, хто поділяє чиїсь погляди, дотримується якого-небудь учення; послідовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
прихильник — ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас – небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (С. Словник української мови у 20 томах
прихильник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
прихильник — Прихи́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
прихильник — ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас — небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (Вас. Словник української мови в 11 томах
прихильник — Прихильник, -ка м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14. Словник української мови Грінченка