1. Літературне слововживання

прогин

ПРОГИН – ПРОГІН

Прогин, -у. Прогинання; угнуте місце: прогин спини, прогин дна.

Прогін, -гону. Проганяння; дорога, якою гонять худобу; ділянка шляху між станціями; проміжок, проріз тощо.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогин — проги́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прогин — див. вигин Словник синонімів Вусика
  3. прогин — -у, ч. 1》 Дія за знач. прогнути, прогинати. Прогин спини. Прогин крокви. 2》 Увігнуте місце. Стріла прогину — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням, у напрямі, перпендикулярному до осі. 3》 Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (Наука.., 2, 1955, 10). Словник української мови в 11 томах