п’янити

П’ЯНИТИ – П’ЯНІТИ

П’янити, -нить, перех. Приводити в стан сп’яніння, а також переносно. Міцне вино швидко п’янило (А.Шиян); Дух від сіна пішов такий, що п’янить, обпоює якимось чаром (Г.Хоткевич); Радість п’янила душу (С.Васильченко).

П’яніти, -ію, -ієш, неперех. Приходити в стан сп’яніння, а також переносно. Він швидко п’яніє: дві чарки випив, то вже й п’яний (Словник Б.Грінченка); Навесні свіжа рілля має свій чудодійний запах, від якого селянин п’яніє (М.Томчаній); П’яніли дівчата, на нього поглянувши, хоч він і не дивився на них (О.Ільченко); Ми розпалили ватру, Платон пригощав усіх горілкою, ми п’яніли від алкоголю, гірської краси і своєї молодості (Р.Іваничук).