рейтар
РЕЙТАР – РЕЙТЕР
Рейтар, -а. Переважно найманий кіннотник у Західній Європі в XVI– XVII ст.
Рейтер, -а. Тягарець на коромислі терезів; металевий затискач у картотеці тощо.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рейтар — Ре́йтар: — найманий солдат важкої кавалерії [55] Словник з творів Івана Франка
- рейтар — ре́йтар іменник чоловічого роду, істота кіннотник іст. Орфографічний словник української мови
- рейтар — -а, ч. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі 16-17 ст. та Росії на початку 18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рейтар — РЕ́ЙТАР, а, ч. Солдат (перев. найманий) важкої кавалерії в Західній Європі XVI–XVII ст. та Росії XVII ст. Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Я. Словник української мови у 20 томах
- рейтар — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
- рейтар — РЕ́ЙТАР, а, ч. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі XVI-XVII ст. та Росії XVII ст. Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Кач. Словник української мови в 11 томах
- рейтар — Рейтар, -ра м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари. К. Досв. 9. Словник української мови Грінченка