урбанізм

У. 1. Тематика, пов’язана з життям великого сучасного міста. 2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

урбанізм — урбані́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
урбанізм — УРБАНІ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям в архітектурі та містобудівництві XX ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких територіальних обмежень і щільно забудовуватися великими будинками. Словник української мови у 20 томах
урбанізм — -у, ч. 1》 Напрям в архітектурі та містобудівництві 20 ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких територіальних обмежень і щільно забудовуватися великими будинками. 2》 У мистецтві й літературі – зображення та описання великих міст, динаміки їхнього життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
урбанізм — урбані́зм (франц. urbanisme, від лат. urbanus – міський) 1. Напрям у буржуазній літературі епохи імперіалізму, що оспівує життя великого промислового і торговельного капіталістичного міста, але затушковує гострі класові суперечності. Словник іншомовних слів Мельничука
урбанізм — Урбані́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
урбанізм — УРБАНІ́ЗМ, у, ч. Напрям в архітектурі та містобудівництві XX ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких територіальних обмежень і щільно забудовуватися великими будинками. Словник української мови в 11 томах