1. Літературне слововживання

ягниця

ЯГНИЦЯ – ЯРКА

Ягниця, -і, ор. -ею. Переважно молода (до року) вівця.

Ярка. Молода (однорічна) вівця; вівця, яка ще не ягнилася.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ягниця — див. ягня Словник синонімів Вусика
  2. ягниця — [йагниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. ягниця — ЯГНИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що вівця́; молода вівця. Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М. Коцюбинський); Мати годує Гриця, заганяє в кошару ягницю (І. Багмут); – Ватя при тих дамах безвинна ягниця... Словник української мови у 20 томах
  4. ягниця — ягни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. ягниця — -і, ж. Те саме, що вівця; молода вівця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ягниця — ВІВЦЯ́ (невелика свійська тварина; зневажл. про покірну, лякливу людину), ОВЕ́ЧКА, ЯГНИ́ЦЯ. Розбрелися, як вівці без пастуха (прислів'я); Там пасуться бережками овечки біленькі (коломийка); На базарах ми сир продавали і наші ягниці (М. Зеров). I. Словник синонімів української мови
  7. ягниця — Ягни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ягниця — Ягниця, -ці ж. 1) Овца молодая. Поглядає, як вовк на ягницю. Ном. № 8773. 2) Названіе маленькаго и слабаго вола. КС. 1898. VII. 47. ум. ягничка. Словник української мови Грінченка