1. Літературне слововживання

інструктивний

ІНСТРУКТИВНИЙ – ІНСТРУКЦІЙНИЙ

Інструктивний. Який містить у собі керівні вказівки, настанови: інструктивна доповідь, інструктивна розмова, інструктивний лист.

Інструкційний. Який стосується інструкції, міститься в ній: інструкційні вимоги.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інструктивний — Чим розрізняються прикметники інструктивний та інструкційний? Змістом, який вони передають. Інструктивний – той, що інструктує або містить у собі керівні вказівки, настанови. Інструктивний лист, інструктивна нарада. Інструкційний – той, що належить до інструкції. Інструкційні положення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. інструктивний — рос. инструктивный (фр. instructif — повчальний, від латин. instruo- наставляю) — той, що містить у собі керівні вказівки, настанови; здійснюваний для передачі інструкцій. Eкономічна енциклопедія
  3. інструктивний — інструкти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. інструктивний — -а, -е. Який інструктує або містить керівні вказівки, інструкції. Інструктивна доповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. інструктивний — інструкти́вний (франц. instructif – повчальний, від лат. instruo – наставляю) той, що містить у собі керівні вказівки, настанови; здійснюваний для передачі інструкцій. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. інструктивний — Інструкти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. інструктивний — ІНСТРУКТИ́ВНИЙ, а, е. Який інструктує або містить у собі керівні вказівки, інструкції. В усіх районах відбулись інструктивні семінари секретарів первинних парторганізацій (Рад. Укр., 13.XI 1948, 2); Інструктивна доповідь. Словник української мови в 11 томах