ІЛЬКЕВИЧ Григорій Степанович

ІЛЬКЕ́ВИЧ Григорій Степанович

• ІЛЬКЕВИЧ Григорій Степанович

(літ. псевд. — Мирослав Ількевич, Мирослав з Городенки, Міrosław та ін.; 13.Х 1803, с. Нове Село, тепер Нестеровського р-ну Львів. обл. — 1841, м. Городенка, тепер Івано-Франк. обл.)

- укр. фольклорист, етнограф і педагог. Нар. в сел. сім'ї. Шкільну освіту здобув 1820 у Жовкві (тепер Нестеров). 1822 склав екстерном іспити на нар. учителя. Вчителював 1824 — 35 у Коломиї, 1835 — 41 — у Городенці. Підтримував зв'язки з гуртком "Руська трійця". 1841 видав "Галицькі приповідки й загадки, зібрані Григорієм Ількевичем", де вмістив 2700 укр. нар. прислів'їв, приказок та 60 загадок. Автор статей з етнографії: "Забобони, що існують між простим народом у Галичині" (1836), "Про українську міфологію відповідно до народних переказів" (1839), "Звичаї народу на Волині" (1840). З великого "Збірника українських історичних пісень" (рукопис зберіг. у Львів. наук. б-ці ім. В. Стефаника АН УРСР) дещо опубл. в "Русалці Дністровій" та етногр.-фольклорних виданнях Я. Головацького.

■ Літ.: Возняк М. До історії видання Ількевичевих приповідок. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1911, т. 106; Франко А. Григорій Ількевич як етнограф. "Записки Наукового товариства імені Шевченка", 1912, т. 109 — 111; Возняк М. Григорій Ількевич як збирач пісень. В кн.: У століття "Зорі" Маркіяна Шаткевича 1834 — 1934, ч. і. Львів, 1935.

Г. А. Нудьга.