ІЛЬНИЦЬКИЙ Микола Миколайович

ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Микола Миколайович

• ІЛЬНИЦЬКИЙ Микола Миколайович

(23.ІХ 1934, с. Ільник, тепер Турківського р-ну Львів. обл.)

- укр. рад. літературознавець, критик, поет, доктор філол. наук з 1984. Член КПРС з 1964. Закінчив 1957 Дрогоб. пед. ін-т. Працював у редакціях дрогоб. та львів. газет, з 1964 — зав. відділом, з 1980 — заст. гол. редактора журн. "Жовтень" (з 1990 — "Дзвін"). З 1989 — член президії й голова філол. секції Наук т-ва ім. Т. Шевченка. Друкується з 1953.

Осн. мотиви збірок "Земні артерії" (1965), "Мозаїка доріг" (1980), "За роком рік" (1988) — природа і людина, часоплин. У колі зацікавлень І. як критика — проблеми традицій і новаторства, взаємодії стильових течій у сучас. л-рі, творчої індивідуальності письменника, закономірності літ. процесу. Дослідник творчості М. Яцкова, Б. І. Антонича, укр. рад. поетів. Автор книжок літ.-крит. статей і нарисів: "Барви і тони поетичного слова" (1967), "Таємниці музи" (1971), "Енергія слова" (1978), "На вістрі серця і пера" і "На спокій права не дано. Поезія Бориса Олійника" (обидві — 1980), "Безперервність руху" (1983), "Багатогранність єдності" (1984), "От поколения к поколению" (М., 1984; Всесоюзна премія в галузі літ.-художньої критики, 1985), "Дмитро Павличко" (1985), "Іван Драч" (1986), "У вимірах часу" (1988), "Людина в історії" (1989). Упорядник збірників "Ой зацвіла черемшина. Народні пісні з голосу Ганни Ільницької" (1981), "Народні пісні в записах Михайла Яцкова" (1983). Перекладає твори сх. поетів (Румі, Фірдоусі та ін.). За статті "Лірика у вимірах часу", "Висока хвиля в душу заплива" і "Світ малого епосу" удостоєний 1983 Республіканської премії в галузі лїтературно-художньої критики (з 1986 імені О. І. Білецького).

■ Літ.: Денисюк І. Індивідуальність критика. "Прапор", 1984. № 9; Бабич Л. Микола Ільницький. Бібліографічний покажчик. Львів, 1984.

М. О. Шалата.