ІСАЄВ Младен Младенов

ІСА́ЄВ Младен Младенов

• ІСАЄВ Младен Младенов

(7.VI 1907, с. Балювиця, тепер Михайловгр. обл.)

- болг. поет, нар. діяч культури НРБ з 1970, двічі Герой Соц. Праці НРБ (1967, 1977), Герой НРБ (1982). Чл. БКП (теп. БСП) з 1927. Закін. 1923 гімназію у м. Враца. Учасник Вересн. антифашист. повстання 1923. У 1926 емігрував до Югославії. Повернувшись на батьківщину 1929, продовжував антифашист. діяльність, за що був кинутий (1942 — 44) до концтабору. Брав участь у війні болг. народу проти фашист. Німеччини (військ. кореспондент). У довоєнних збірках "Пожежі" (1932), "Жертви" (1934), "Тривожна планета" (1938) та ін. змалював атмосферу соціальних битв того часу, створив образ комуніста-політв'язня. Зб. "Вогонь" (1946) — про ратну співдружбу болг. і рад. воїнів у завершальні дні війни з нім. фашизмом. Осн. мотиви повоєнної творчості І. ("Поема про гвинтівку", 1947; "Поема про Вапцарова", 1948; "Гнів. Вереснева поема", 1973; збірки "Зоря миру", 1950; "Щедрість", 1966; "Спокою тобі немає", 1971; "Епоха", 1986, та ін.) — героїка революц. минулого країни, будні соціалістич. будівництва тощо. Написав ряд творів для дітей і юнацтва, кн. спогадів "Незабутнє" (1976). Нагороджений рад. орденом "Знак Пошани". Окремі вірші І. переклали П. Воронько, Д. Білоус, В. Коломієць.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Антологія болгарської поезії, т. 2. К., 1974; Рос. перекл. — Лирика. М., 1964; Огонь. М., 1984.

■ Літ.: Андреев В. Д. История болгарской литературы. М., 1987.

О. Д. Кетков.