ІЩУК Арсен Олексійович

ІЩУ́К Арсен Олексійович

• ІЩУК Арсен Олексійович

[9(22).VI 1908, с. Городок, тепер Ружинського р-ну Житом. обл. — 21.XII 1982, Київ)

- укр. рад. письменник, літературознавець і критик, канд. філол. наук з 1943, професор з 1963. Член КПРС з 1944. Закінчив 1934 Київ. ун-т. З 1937 викладав у ньому, був деканом, проректором, зав. кафедрою Автор роману-хроніки "Вербівчани" (кн. 1, 1961; кн. 2, 1964; кн. 3, 1975) — про життя селянства від Великого Жовтня до повоєнного часу.

І. належить ряд праць з історії української літератури, проблем традиції і новаторства, реалізму й народності. Опубл. монографії "Леся Українка" (1950), "Павло Тичина" (1954), крит.-біогр. нарис "Василь Минко" (1957), працю "Сорок років української радянської літератури" (1957), збірки літ.-крит. статей "Статті про радянську літературу" (1958), "На шляху поступу" (1968). Перекладав твори рос. письменників.

■ Літ.: Грицай М. Арсен Іщук. В кн.: Іщук А. Вербівчани. К., 1984.

П. П. Кононенко.