Ірландська література

Ірла́ндська література

• Ірландська література

- л-ра ірл. народу; створюється ірл. і англ. мовами. Первісний пласт ірл. епосу склався у перші століття н. е. Здебільшого це невеликі прозові твори (що їх часто називають сагами) з віршованими вставками у драм. епізодах. Осн. цикли ірл. епосу: міфологічний; уладський, або героїчний [гол. герой якого — напівміфічний воїн Кукулайн (Кухулін) з Уладу — сага "Викрадення бика з Куалнге"] — найдавніші; королівський (переважно про істор. осіб) — орієнтовно з 3 — 4 ст.; феніанський [про Фінна Маккумала, його сина — поета Ойсіна (Оссіан у Дж. Макферсона) і феніїв — воїнів-дружинниківі; пригодницько-фагтастичний (повісті-подорожі тощо). Творення ост. двох циклів тривало ще у 9 — 11 ст. Характерні ознаки ірл. епосу — гіперболізм, багата фантастика, мальовничі описи природи, поетизація вольових жінок (Дейрдре, Грайне). Перші зразки ірл. поезії — твори легендарного поета-віщуна Амергіна у "Книзі завоювань Ірландії" (складалася у 6 — 7 ст., рукопис 12 ст.). Різножанровою була творчість філідів (поетів — знавців давнини, носіїв звичаєвої самобутності).

Особливістю І. л. після прийняття християнства (5 ст.) було співіснування язичницьких і христ. мотивів (в істор. хроніках, діалогах тощо). Ірл. монастирі на європ. континенті у 6 ст. й пізніше славились як осередки вченості, де не тільки записували нац. епос (збереглися рукописи 12 ст.), а й створювалась ориг. поезія. Безпосередністю світобачення вражають пейзажні й медитац. вірші (8 ст.), любовна поезія (траг. цикл про Лідан і Курітіра, прибл. 9 ст.), вірші-ламентації ("Плач над градом Кия" Ріангабара — свідка сплюндрування Києва татаро-монголами 1240). Осібне місце посідають натурфілос. і жартівливі вірші латиною (філософ Йоган Скотт Еріугена, предтеча вагантів Седулій Скотт, обидва — 9 ст.). У 6 — 17 ст. розвивається поезія бардів, яка значною мірою мала патріотич. характер, у ній висловлювався протест проти англо-норманської експансії. Оригінальне явище — витончена лірика т. з. аматорських поетів (Геройд Римач — 14 ст., М. О'Донал — 16 ст.), які вперше піднесли образ жінки до символу поневоленої вітчизни. У поезії 16 — поч. 17 ст. домінує патріотич. дух ("Падіння гела" Ф. О'Гніва).

Вершина класичної ірл. прози і перший твір сучасною ірл. мовою — "Історія Ірландії" (бл. 1640) історика, поета й теолога Дж. Кітінга, який на основі епічних переказів та хронік дав барвистий опис країни. Жорстоке придушення О. Кромвелем ірл. повстання 1641 — 52 і знищення традиц. сусп. укладу призвело до спаду творчості бардів (останні з них — Д. О'Брудар, А. Рафтері, Т. О'Керолен). Натомість у 17 — 18 ст. з'являється багато поетів з простолюду (Е. О'Сулавойн та ін.), поширюються пісні, балади, ашлінги (видіння, своєрідні поеми-плачі). Дотепність, екстравагантна алегоричність змісту вирізняють сатирико-комічну поему "Опівнічний суд" Б. Меррімена (1780 — 81).

Багатовікове переслідування колонізаторами ірл. мови, культури, звичаїв, посилення еміграції на межі 18 і 19 ст., "великий голод" 1840-х pp. спричинили масову англізацію. У 18 ст. й пізніше чимало вихідців з Ірландії збагатило англ. письменство, зокрема комедіографію (О. Голдсміт, Дж. Фаркер, Л. Стерн, Р. Б. Шерідан, Т. М. Рід, О. Уайльд, Дж. Б. Шоу). Водночас, спираючись на нац. літ. традиції та фольклор, формувалась і І. л. англ. мовою; біля її джерел стояв Дж. Свіфт, який, особливо у памфлетах, був виразником загальнонац. ірл. інтересів. У кін. 18 ст. з'являються англ. мовою анонімні балади, патріотичні поезії Т. Дермоді, В. Дреннана, Дж. Орра, "Автобіографія" Т. Волфа Тона (одного з керівників антибрит. повстання 1798). Виникає ірл. нац. роман: "Замок Рекрент" Марії Еджуорт (1800), "Мелмют Блукач" Ч. Р. Метьюріна (1820), твори Дж. і М. Бейнімів, Дж. Гріффіна, В. Карлтона. Поезія 19 ст. переважно романтична, найпомітніший її представник — Т. Мур (цикл "Ірландські мелодії", 1808 — 34). Патріотич. пафос, фольклорна образність властиві віршам Т. Девіса і Дж. К. Менгана, близьких до революц. орг-ції "Молода Ірландія" (1840-і pp.). Важливу роль у розвитку культури відіграли публікації в оригіналі й англ. перекладі ірл. фольклору, істор. пам'яток (поет С. Фергюсон, дослідники Дж. С. ОТрейді, Д. Гайд). У кін. 19 ст. активізується процес нац.-культурного відродження, визначним діячем якого був поет і драматург В. Б. Єйтс; він же разом з І. О. Грегорі — ініціатор створення ірл. нац. театру (1899 — 1904). У прозі й драматургії поч. 20 ст. посилюються соціально-крит. тенденції — збірки оповідань Дж. Мура ("Незоране поле", 1903) і Дж. Джойса ("Дублінці", 1914), п'єса Дж. М. Сінга "Герой Заходу" (1907). Фольклорні традиції розвивають П. Пірс, Т. Макдонах, Джозеф Планкетт (революц. поети, страчені як керівники ірл. повстання 1916), Дж. Рассел, Дж. Стівенс. Незавершеність нац.-визв. революції 1919 — 23 викликала настрої розчарування, які згодом переросли в нещадний критицизм у романах і новелах учасників визв. руху Ф. О'Коннора ("Гості Ірландії", 1931). Ш. О'Фаолейна ("Гніздо простих людей", 1933), Л. О'Флаерті ("Голод", 1937), П. О'Доннелла, Дж. Фелана. Звернення до нових виражальних засобів, зокрема до "потоку свідомості" (див. "Потоку свідомості" література), характерне для романів "Улісс" (1922) і "Поминки по Фіннегану" (1939) Дж. Джойса, химерна парадоксальність притаманна комічній прозі Ф. О'Брайєна (роман "Біля Двох Лебедів", 1939). Новаторською була драматургія Ш. О'Кейсі ("Тінь стрільця". 1925), Б. Біена ("Смертник", 1956). В експеримент, п'єсах і прозі С. Беккета відображено кризу особистості у світі тотального насильства. Сусп. проблематикою відзначаються шеститомна "Автобіографія" Ш. О'Кейсі (1939 — 54, перевид. 1963), мемуарна проза Ш. О'Фаолейна, Б. Біена, істор. трилогія У. Меккіна, роман "Минулася б твоя скорбота" М. Фаррела (1966), Провідні прозаїки 60 — 80-х pp. — М. Маклеверті, М. Левін, П. Бойл, Джеймс Планкетт, В. Тревор, Б. Мур, Е. О'Брайєн. Заг. тенденція поезії 20 ст. — наближення до запитів сучасності (П. Колум, О. Кларк, П. Кеванах, Т. Кінселла, Р. Мерфі, Дж. Монтегю, Ш. Гіні). Пожвавлення з 70-х pp. суспільного життя в Ірл. республіці (утв. 1949), боротьба за громадян. права в Ольстері спонукають письменників глибше осмислювати сучасність у контексті історії (п'єси Дж. Бойна, Б. Фріла, проза Б. Кілі, Ю. Маккейба, Дж. Бенвіла, Дж. Джонстон, Б. Маклеверті, Д. Хогана, С. Бейнгема, Р. Перріна). Відродження ірландомовної л-ри пов'язане з утворенням Гельської ліги (1893), з творчістю Д. Гайда, П. Пірса. У 20 — 30-і рр. ірл. мовою пишуть П. О'Конарі, Ш. Макгріанна, М. О'Кадан, почасти звертаються до ірл мови Л. О'Флаерті, Б. Біен, Ф. О'Брайєн. Огт часом, незважаючи на обмеженість ареалу живого ірл. слова, ірландомовна л-ра стала помітно проблемнішою і розмаїтішою за стилями — поезія Ш. О'Ріордана, М. О'Діройна, М. О'Ші, романи "Введи нас у спокусу" Б. О'Гейєра (1976), "Два моїх Міка" Щ. Маккани (1986).

Перше знайомство ірландців з Україною слід, імовірно, датувати 11 — 12 ст., коли на укр. землях з'являються ірл. ченці-бенедиктинці. На поч. 13 ст. у Києві постав ірл. монастир св. Марії (в якому, можливо, перебував Ріангабар). У 19 — 20 ст. ірл. читачі мали змогу знайомитися з англомовними перекладами та дослідженнями укр. л-ри. Серед англомовних перекладачів є також ірландці, зокрема П. Бреслін, який переклав ряд творів Шевченка — уривок з поеми "Катерина", вступ до балади "Причинна" — "Реве та стогне Дніпр широкий", вірші "Заповіт", "Не женися на багатій", "І виріс я на чужині", "Я не нездужаю, нівроку" (всі надр. 1939). Про творчість М. Драй-Хмари писав П. Колум (1959). Ірл. мовою в перекладі Л. Кірка опубл. "Заповіт" Т. Шевченка (1989).

На Україні активно зацікавилися історією Ірландії, її проблемами у 19 ст. Про скрутне становище ірл. мови і культури згадував М. Драгоманов у ст. "Новокельтський і провансальський рух у Франції" (1875). У кін. 70 — на поч. 80-х pp. курс лекцій з історії Ірландії читав професор Київ. ун-ту В. Антонович. З 80-х pp. з'являються статті С. Подолинського, О. Кониського та ін. про визв. боротьбу ірл. народу. Це, зокрема, "Листи про Ірландію" (журн. "Світ", жовтень 1881 — лютий 1882), підписані "І. Ѳ." (криптонім О. Кониського), 1904 цей твір опубл. окр. книжкою з розкриттям криптоніму, передмову до неї написав І. Франко. Високу оцінку ірл. епосові і взагалі давній ірл. л-рі дав І. Нечуй-Левицький (ст. "Кельти й їх письменство", кін. 90-х pp., неопубл.). Культурою Ірландії цікавилися Леся Українка, яка перекл. ст. "Справа ірландської мови" ірл. поета Ф. А. Фегі (журн. "Нова громада", 1906, кн. 1) і написала за мотивами кельт. міфології (які простежуються і в ірл. епосі) поему "Ізольда Білорука" (1913). До ірл. тематики звертаються укр. письменники й пізніше: вірші П. Тичини ("Ірландському письменникові Шон О'Кейсі", 1944), Л. Кисельова ("З листа Джонатана Яреми Свіфта", 1968), драм. поема О. Лупія "Май Айаленд" ("Моя Ірландія", 1986), вірш-триптих О. Князенка "Ірландський літопис" (зб. "Кросно", 1989). Спорадичні укр. переклади творів І. л. з'являються у 2-й пол. 19 ст. (поезії Т. Мура у тлумаченні І. Франка, С. Павленка, П. Грабовського та ін.). 1917 вперше перекладено твори В. Б. Єйтса (п'єса "Кетлін, дочка Улієна", в укр. перекл. Г. Чикаленко — "Ірландія"). У кін. 20-х pp. — на поч. 30-х pp. — Дж. Джойса (тоді надр. перші на Україні праці про нього), П. Колума, Л. О'Флаерті тощо. З 60-х pp. виходять численні журнальні публікації, у т. ч. добірки "Ірландська новела" ("Всесвіт", 1979, № 10), "З ірландської поезії" ("Всесвіт", 1980, № 2), "Ірландська анонімна поезія VII — X століть" ("Жовтень", 1982, № 2); ряд збірок — "Господар у домі. Оповідання ірландських письменників" (1981), "Ірландські прислів'я і приказки" (1982), "Сучасна ірландська новела" (1983), "Казки Смарагдового острова" (1987). Окр. виданнями вийшли твори Ш. О'Кейсі, Ф. О'Коннора. Серед перекладачів з англомовної І. л. — Г. Чикаленко, О. Терех, В. Коротич, Ю. Лісняк, О. Сенюк, Я. Стельмах, В. Коптілов, О. Мокровольський, Р. Допенко та ін. З ірл. мови кілька перекладів здійснив Ю. Винничук (зокрема, "Плач над градом Кия" Рїангабара; опубліковано в журналі "Жовтень", 1984, № 9). З 70-х pp. дедалі частіше звертаються до проблем І. л. дослідники Ю. Проценко, В. Павленко, О. Земляний, Ю. Винничук, В. Діброва, Р. Доценко.

■ Літ.: Рубанова Г. Л. Кельтський епос. В кн.: Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. Львів, 1982; Проценко Ю. Ірландія: драматургія і театр сьогодні. "Всесвіт", 1973, № 3; Саруханян А. Історія і сучасність: ірландська література 70-х років. "Всесвіт", 1976, № 1; Доценко Р. Новелістична Ірландія. "Всесвіт", 1979, № 10; Винничук Ю. Барди Зеленого острова. "Всесвіт", 1986, № 11.

Р. І. Доценко.