АБУ-БАКАР Ахмедхан

АБУ́-БАКАР Ахмедхан

• АБУ-БАКАР Ахмедхан

(справж. — Абакаров Ахмедхан Абакарович; 12.XII 1931, с. Кубачі, тепер Дахадаєвського р-ну Даг. АРСР)

- даргинський рад. письменник, нар. письменник Даг. АРСР з 1969. Член КПРС з 1960. Закінчив 1956 Літ. ін-т ім. О. М. Горького (Москва). В повістях "Даргинські дівчата" (1958), "Медові скелі" (1965 — 66), "Намисто для моєї Серміназ" (1967), "Сповідь на світанку" (1973), "Чорний вовк" (1986), романі "Пора червоних яблук" (1978) змальовує образ людини, яка активно бореться за утвердження соціалістич. ідеалів. Кн. "Кубачинські оповідання" (1962) присвячена розвитку традиційного промислу художньої обробки металу в даг. с-щі Кубачі за рад. часу. Процеси оновлення життя в горах, питання обов'язку, совісті, чесності — в центрі повісті "Паганіні з Харбука" (1986). У творі звучить тема дружби даргинського й укр. народів. Взаємовідносини людини і природи — тема повістей "Білий сайгак" (1973) і "Сонце в „Гнізді орла"" (1975). Автор віршів, п'єс, оповідань для дітей. Укр. мовою окремі твори А.-Б. переклав А. Осипчук.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Казка про Долину Садів, про дідуся Хабібулу та його глиняні ляльки. К., 1979; Рос. перекл. — Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1980; Опасная тропа. Махачкала, 1982; Манана. Тбилиси, 1987.

■ Літ.: Ахмедов С. Х. Ахмедхан Абу-Бакар. Махачкала, 1975.

Г. Г. Ханмурзаєв.