АЙБЕК

АЙБЕ́К

• АЙБЕК

[справж. — Муса Ташмухамедов; 28.XII 1904 (10.I 1905), Ташкент — 1.VII 1968, там же]

- узб. рад. письменник, академік АН Узб. РСР з 1943, нар. письменник Узб. РСР з 1965. Член КПРС з 1948. Закінчив 1930 Середньоазіатський ун-т (Ташкент). Літ. діяльність почав зб. віршів "Почуття" (1926). У поетич. зб. "Факел" (1932), поемах "Помста" (1932), "Коваль Джура" (1933) розробляв тему сучасності, закликав до боротьби проти сил старого світу. Автор романів: "Священна кров" (1943) — про життя узб. народу в передреволюц. роки, історико-біографічного — "Навої" (1945; Держ. премія СРСР, 1946), "Вітер Золотої долини" (1950), присвяченого колг. будням, "Сонце не згасне" (1958), в якому відтворено героїзм рад. воїнів у роки Великої Вітчизн. війни, "Великий шлях" (1967) — про соціалістичну революцію, автобіогр. повісті "Дитинство" (1962), повісті "Дитинство Алішера" (1974), а також ряду збірок віршів і поем ("Пісня сонця", 1955; "Гюлі і Навої", 1968, та ін.). Переклав деякі твори Й. В. Гете, О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Бєлінського, М. Горького та ін. Окр. твори А. переклали В. Муха і В. Гнатовський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Навої. К., 1950; Вітер Золотої долини. К., 1956; Дитинство. К., 1965; Священна кров. К., 1971; Рос. перекл. — Сочинения, т. 1 — 5. Ташкент, 1962 — 64.

■ Літ.: Бать Л. Г., Кошчанов М. Айбек. М., 1976.

В. Г. Бєляєв.