АКСАКОВ Іван Сергійович

АКСА́КОВ Іван Сергійович

• АКСАКОВ Іван Сергійович

[26.IX (8.X) 1823, с. Надеждіно, тепер Углинського р-ну Башк. АРСР — 27.I (8.II) 1886, Москва] — рос. поет і публіцист. Один з ідеологів слов'янофільства. Син С. Т. Аксакова. Закінчив 1842 Петерб. уч-ще правознавства. У поемі "Бродяга" (1852) показав трагедію селянина-крапака. Автор зб. віршів громадян. звучання "Сил стомлених я довго не жалів" (1856), біогр. нарису "Ф. І. Тютчев" (1874). У 1854 і 1856 приїжджав до Одеси, 1858 за завданням Рос. геогр. т-ва побував у Києві, Харкові, Полтаві. У листах до рідних описав враження про. людей, природу, пісні України. За "Дослідження про торгівлю на українських ярмарках" 1858 удостоєний нагород Рос. геогр. т-ва і Петерб. АН. У 1859 в журн. "Русская беседа", який він редагував, надруковано вірші Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати" і "Сон" ("На панщині пшеницю жала"). Листувався з М. Максимовичем, М. Костомаровим, Г. Данилевським та ін. Вірш А. "Молюсь я щиро богу нині" 1897 переклав П. Грабовський.

♦ Тв.: Стихотворения и поэмы. Л., 1960; Литературная критика. М., 1982 [у співавт.].

■ Літ.: Цимбаев Н. И. И. С. Аксаков в общественной жизни пореформенной России. М., 1978.

В. О. Капустін.