АЛАНКАРА

АЛАНКА́РА

• АЛАНКАРА

(санскр. — прикраса, збагачення)

- в давній (а почасти й сучасній) інд. л-рі система стилістичних правил, розрахованих на посилення худож. виразності поезії, що їх уже у 8 — 9 ст. розробляли Бхамаха, Дандін, Убдхата, ін. автори поетик. А. поділялась на два різновиди: шабдаланкари, що стосувалися форми слів, їхнього звучання (алітерації й асонанси, повторення складів і слів, каламбури), та артхаланкари, що збагачували і прикрашали зміст твору (порівняння, метафори, гіперболи тощо). Залежно від використання того чи ін. різновиду А. розрізнялися худож. стилі ("рити"), які вважалися "душею" поезії.

В. М. Лесин.