АЛЕКСЄЄВ Михайло Павлович

АЛЕКСЄ́ЄВ Михайло Павлович

• АЛЕКСЄЄВ Михайло Павлович

[25.V (6.VI) 1896, Київ — 19.IX 1981, Ленінград] — рос. і укр. рад. літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист, академік АН СРСР з 1958. Закінчив 1918 Київ. ун-т. Був 1920 — 24 професорським стипендіатом Новорос. ун-ту (Одеса), завідував науково-бібліогр. відділом Одес. держ. публічної б-ки (1924 — 27). Брав участь у діяльності Одес. відділення Всеукр. асоціації сходознавства, заснував Пушкінську наук. комісію при Одес. будинку вчених. У 1928 — 32 — професор Іркут., пізніше — Ленінгр. ун-ту, 1978 — 81 — голова Міжнар. к-ту славістів. У працях з рос., інших слов'ян. і західноєвроп. л-р, порівняльного літературознавства розглядав л-ру як частину духовної культури людства, що становить єдине ціле в заг. процесі розвитку форм сусп. свідомості. Важливе методологічне значення мають висунуті А. ідеї в питанні взаємозбагачення культур і л-р (книги "З історії англійської літератури", 1960, "Нариси історії іспано-російських літературних взаємин 16 — 19 ст.", 1964, та ін.). У 1916 — 27 виступав у київ. і одес. періодич. виданнях як муз. критик, публікатор архівних документів, книгознавець, історик культури, бібліограф. Друкував статті про творчу спадщину О. Пушкіна й О. Островськсго на Україні. Праці А. "Українські козаки, як їх змальовує французький поет 17 віку" (1927), "Лист князя Рєпніна до А. Шлегеля" (1930), "Беранже і французька пісня" (1933) опубл. укр. мовою. Підтримував особисті і творчі взаємини з М. Рильським (у музеї М. Т. Рильського в Києві зберігаються листи поета до А.). Автор статей про О. І. Білецького, статей і спогадів про М. К. Гудзія.

♦ Тв.: Сравнительное литературоведение. Л., 1983; Пушкин. Сравнительно-исторические исследования. Л., 1984; Избранные труды. Л., 1984; Пушкин и мировая литература, Л., 1987.

■ Літ.: Финашина Г. Н. Михаил Павлович Алексеев

[Биобиблиография]. М., 1972.

І. Я. Заславський.