АЛЕКСАНДРОВИЧ Андрій Іванович

АЛЕКСАНДРО́ВИЧ Андрій Іванович

• АЛЕКСАНДРОВИЧ Андрій Іванович

[9 (22).I 1906, Мінськ — 6.I 1963, там же] — білорус. рад. поет, чл.-кор. АН БРСР з 1936. Член КПРС з 1930. Закінчив 1930 Білорус. ун-т (Мінськ). Осн. теми збірок "По білоруському бруку" (1925), "Прозолоть" (1926), "Гудки" (1930), "Народження людини" (1931), "Незабутня осінь" (1933), "Озброєні пісні" (1936), поем "Тіні на сонці" (1930), "Вікопомна осінь" (1933) — революц. перетворення в країні, буд-во соціалізму, виховання нової людини. Автор циклу поезій "Північ" (1938 — 55), віршів про Велику Вітчизн. війну, боротьбу за мир, книжок для дітей. Переклав окремі вірші Т. Шевченка, П. Тичини, В. Сосюри, М. Бажана та ін. Вірші А. укр. мовою перекладали І. Гончаренко, Б. Чалий, Г. Бойко. Був незаконно репресований. Реабілітований.

Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Пісні з Білорусі. К., 1957; Наш день. К., 1961; Рос. перекл. — Тополи и сосны. Стихи. М. — Л., 1966.

В. В. Гниломедов.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me