АЛЕКСАНДРОВ Володимир Степанович

АЛЕКСА́НДРОВ Володимир Степанович

• АЛЕКСАНДРОВ Володимир Степанович

[20.VI (2.VII) 1825, с. Бугаївка, тепер Ізюмського р-ну Харків. обл. — 29.XII 1893 (10.I 1894), Харків]

- укр. і рос. письменник і фольклорист. Син С. В. Александрова. Навчався в Харків. духовній семінарії, закінчив 1853 мед. ф-т Харків. ун-ту. Служив військ. лікарем у Варшаві, Полтаві, Керчі та ін. містах. Упорядкував "Украинский карманный календарь на 1887 год" (1886), альманахи укр. поезії "Складка" (1887, 1893, разом з К. Білиловським). Уперше виступив з віршем "Думка" у журн. "Основа" (1861, № 7). Автор ліричних віршів, віршових переказів біблійних легенд ("Притча про Христа сіяча", "Стародавня легенда про ченця, що жив аж триста літ" та ін.; усі — 90-і pp.). Окремі поезії-переспіви ("Я бачив, як вітер берізку зломив", "Ти несись, мій спів, з мольбою") стали популярними романсами. Як поет наслідував І. Котляревського. Написав п'єси "За Немань іду" (1872), "Не ходи, Грицю, на вечорниці" (1873), де широко використано нар. пісні. Публікував у своїй обробці нар. пісні з нотами ("Народний пісенник з найкращих українських пісень", 1887), казки ("Малоросійська казка Коза-дереза", 1881) та ін. Перекладав і переспівував з рос. (М. Лермонтова, І. Козлова, І. Крилова), нім. (Г. Гейне), польс. (А. Міцкевича), лат. (студентські пісні) мов. Неопубл. твори (сатира "Єлена Прекрасна в Трої", лібретто оперети "Богдан Хмельницький" за одноймен. поемою Є. Гребінки, оповідання "Мужицька правда" та ін.) зберігаються у відділі рукописів Ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Спогади про А. написав П. Грабовський (журн. "Зоря", 1895, ч. 13). Портрет с. 42.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 2. К., 1984.

■ Літ.: Єрофеїв І. Матеріали до біографії В. С. Олександрова. "Червоний шлях", 1926, № 9; Назаревський П. П. Збірники пісень В. С. Александрова. "Народна творчість та етнографія", 1975, № 5.

Л. З. Мороз.